ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Кризові ситуації


Криза – це гострий  емоційний стан, характерний для критичних періодів в нормальному протіканні людського життя.

Криза за визначенням означає  «розвилку на дороз» або поворотну точку. Це передбачає напружений, тривожний стан, який не може переноситись однозначно.

Криза обмежена у часі: щось мусить змінитися, криза не може тривати постійно. Вирішення будь-якої кризи неможливе без якихось дій.

 

Криза в житті – це завжди неприємно. Людина вибивається із звичного ритму. Криза – це не тупик, а деякі протиріччя, що накопичуються у людини. Характерним є те, що людина не може подолати кризу способами, відомими їй з минулого досвіду.

Кризові події, що призводять до кризи.

  • Смерть родичів.
  • Смерть близьких людей, друзів.
  • Пограбування на вулиці.
  • Пограбування помешкання.
  • Втрата власності, великої суми грошей.
  • Стихійне лихо, що призвело до втрати власності.
  • Публічне приниження.
  • Зґвалтування.
  • Зрада коханого (коханої)
  • Несподівано низька оцінка на екзамені.
  • Вимушена розлука з коханою (коханим).
  • Розлучення.
  • Вимушена зміна місця проживання.
  • Дорожня катастрофа.
  • Фізичні пошкодження.
  • Хвороба.
  • Старіння.
  • Різке погіршення матеріального становища.
  • Участь в бойових діях.
  • Провал на екзамені.
  • Втрата роботи.

Можна умовно виділити такі стадії кризових станів:

  • розвиток кризової проблеми (наприклад, наближення екзамену),
  • пік проблеми (екзамен, смерть, розлучення),
  • криза (після події).

Переважно людина може сама подолати кризовий стан.

На початку кризи посилюються напруження і тривога, потім активізуються  стратегії вирішення проблеми. В цей період людина дуже сприйнятлива до наймінімальнішої допомоги  і може отримати значну користь з простої підтримки і вислуховування. Тому кризова ситуація не входить в категорію хворобливих порушень, це – нормальна реакція на аномальні події.

В процесі подолання кризи людина може набути нового досвіду, розширити діапазон адаптації.

З іншої сторони, якщо людина звикла реагувати неправильно, криза може поглибитися, а хворобливий стан – посилитися. Дезадаптивні реакції можуть набути катастрофічного характеру і призвести до важких порушень психіки, смерті або суїциду (самогубства).

Деякі типи кризових станів

Травматичні кризи (природні і техногенні катастрофи, дорожні аварії, напади, нещасні випадки і т.п.)

Кризи становлення (вступ до школи, екзамени, перша робота, безробіття ,зміна роботи або спеціальності, еміграція).

Кризи розвитку і кризи життя

Статеве дозрівання (прагнення до незалежності, від дорослих, перше кохання)

Початок подружнього життя.

Батьківство і материнство.

Відособлення дітей від батьків, відхід з батьківського дому та інші.

Кризи можуть бути короткочасними (аварія), тривалими або такими, що регулярно повторюються (бойові дії).

В типових випадках тривалість кризи розвитку або життєвої кризи обмежується терміном від одного до шести тижнів.

Почуття в кризі.

Як почуває себе людина в кризі?

         Тривога – основний стан і універсальне супроводжуюче кризу почуття, найрозповсюдженіше і спільне для всіх людей. Будь-яка значима загроза викликає тривогу, яка допомагає мобілізувати сили в цій ситуації. Тривога допомагає в мобілізації проти загрози, тому повністю нормальна.

Однак надмірна тривога створює розгубленість, негативні судження, сумнівні рішення, дезорганізує діяльність.

Інше спільне почуття – це безпомічність.

Людина в стані кризи набагато важче формулювати думки і обговорювати ділові проблеми.

Часто криза супроводжується соромом. Людина почуває себе некомпетентною, нездатною справитися із ситуацією, залежною від інших.

         Сум переважно відмічається як результат переживання втрати. Це частина загальної реакції горя.

         Присутнє і почуття гніву, яке спрямоване на себе, на іншу людину, на ситуацію.

 Як поводитись куратору, викладачу, вихователю, якщо студент знаходиться в кризовому стані?

  1. Контакт. Співпереживання і розуміння психологічного стану іншої людини.
  2. Терміновість. Не відкладати на потім бесіду із людиною.
  3. Підтримка людини.
  4. Зосередитись на проблемі, що призвела до кризи.
  5. Повага. Сприймати студента як знаючого, компетентного, незалежного, такого, що може зробити самостійний вибір.
  6. Звернутись до спеціаліста (лікаря, психолога).

 

Детальніше в цій категорії: Мотивуюча роль педагога »

Прокоментувати:

Log in